Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.

Патріотизм (грєц. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

     Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

     Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

      До основних завдань патріотичного виховання дошкільнят, належать:

  • формування любові до рідного краю;
  • формування духовно – моральних взаємин;
  • формування любові до культурної спадщини свого народу;
  • виховання любові та поваги до своїх національних особливостей;
  • виховання почуття власної гідності, як представників свого народу;

     Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує в собі всі сторони розвитку особистості: моральний, трудовий, розумовий, естетичний, фізичний і передбачає вплив на кожну зі сторін для отримання єдиного результату.

Для патріотичного виховання дошкільнят важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціуму, суспільних явищ. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів’я, приказки, ігри ) діти поступово отримують більш – менш цілісні уявлення про своєрідність українського народу. Серед засобів національного виховання у музичній діяльності використовуємо твори українського фольклору (забавлянки, мирилки колискові, колядки, хороводні ігри та таночки).

Музичний фольклор – це народна музично-поетична творчість, частина народної спадщини минулого.

    Український дитячий музичний фольклор – це найцікавіший, доступний, багатофункціональний матеріал для виховання дітей дошкільного віку, сутність якого полягає в наданні дитині перших відомостей про оточуюче середовище, передачі суспільних моральних цінностей і культури свого народу через прості форми фольклорного матеріалу.

Через музичні заняття, розваги, свята ми виховуємо любов до своєї країни, до рідного дому, до дитячого садка, рідної вулиці, до свого міста, любов і повагу до українського народу.

     Великі можливості морально – патріотичного впливу полягають в народній музиці. Тому, залучаючи дітей до музичної спадщини свого народу, ми виховуємо в них почуття патріотизму. Найбільш природним для дошкільнят є музично-естетичне виховання на етнонаціональній основі. Це пов’язано з тим, що особлива мова українського дитячого музичного фольклору, зокрема українських народних музичних казок та казок з музичними вставками, багата на світ почуттів, переживань, настроїв, думок людини допомагає дітям емоційно проявлятися, вивчити рідну мову, культуру та звичаї свого народу.

Народні казки та казки-пісні – словесно-поетичні або музично-поетичні твори, в яких навколишній світ розкривається за допомогою фантастичних образів і тварин. Твори цього жанру із дорослого фольклорного середовища ввійшли в дитяче світосприймання і стали цілком дитячим фольклором.

     Малі фольклорні жанри, що використовуються у сценаріях, — народні пісні календарно-обрядового змісту, родинно-побутової тематики – завжди мають простий текст, динамічний сюжет, що легко і швидко запам’ятовується дітьми, тому такі пісні варто використовувати без обмеження, тільки з урахуванням тривалості свят або розваг.

Український народ належить до найпісенніших народів світу. У скарбниці його культурних надбань чільне місце займає пісня, що відображує визначні історичні події, героїчну боротьбу проти соціального і національного гноблення, розкриває глибину ліричної душі людини, її здоровий гумор, передає впевненість і надію на краще майбутнє.

     Пісенна творчість українського народу складалась і збагачувалась протягом століть, тому її розглядають як справжній золотий фонд української музичної культури і неод’ємну частину патріотичного виховання дошкільників.